ТОРГОТІ́ТИ

ТОРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що торохті́ти; торохкати. Замок торготів, гарчав.. Двері розчинились, і в хату, коливаючись, ускочив чоловік (Мирний, І, 1954, 272); Василь та Іван перестали торготіти січкарнею, і в стодолі стало тихо (Чорн., Потік.., 1956, 355); Я довго дивився на міст.. Мостом торготіли вагонетки (Літ. Укр., 17.V 1968, 1). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 202.