СУРО́К
СУРО́К, рка́, ч. Великий степовий гризун з цінним хутром жовтого або рудуватого кольору з домішкою чорних і бурих тонів на спинній частині. По балках тонким свистом перекликалися сурки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 855.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СУРЯ́ДНІСТЬ →← СУРОГА́ТНИЙ