СТЕНДОВИ́К

СТЕНДОВИ́К, а́, ч. 1. Робітник на стенді (у 2 знач.). Монтер-стендовик. 2. Спортсмен, який займається стендовою стрільбою. Приз матчу дружби вручено українським стендовикам. На друге місце вийшли стрільці Чехословаччини (Веч. Київ, 10.VІІ 1961, 3). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 685.