СПОЛЯ́ЧЕНИЙ
СПОЛЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Який став схожим на поляка за звичаями, мовою, культурою і т. ін. Прибув [на сеймик] і київський воєвода магнат Тишкевич, з українського православного роду, але вже зусім [зовсім] сполячений (Н.-Лев., VII, 1966, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 570.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СПОЛЯ́ЧЕННЯ →← СПОЛЮВА́ТИ