СПОКІЙНЕ́НЬКИЙ
СПОКІЙНЕ́НЬКИЙ, а, е. 1. Пестл. до спокі́йний. — Не бійсь, моє серце, то все верзіння,— говорить козак.— Бувай собі спокійненька, Галю! (Вовчок, І, 1955, 324).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 561.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СПОКІЙНЕ́НЬКО →← СПОКІ́ЙНІСТЬ