СОКОЛО́ВИЙ

СОКОЛО́ВИЙ, а, е. Те саме, що соколи́ний. Дим, сизий, як соколове крило, обгортав його звідусіль (Загреб., Диво, 1968, 107); — Як-то було й по-якому? — став Павла питати дід сивий, дивлячись йому в вічі своїм оком соколовим (Вовчок, І, 1955, 174). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 440.