СМОЛОКУ́РНИЙ

СМОЛОКУ́РНИЙ, а, е. Стос. до смолокуріння. Смолокурний промисел; // Признач. для смолокуріння. Смолокурна яма. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 416.