СКРИПУ́ЧО
СКРИПУ́ЧО, присл. Те саме, що скрипу́че. У надвечірній тиші скрипучо співав сніг під Мстиславовими чобітьми (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 321.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СКРИСТАЛІЗО́ВАНИЙ →← СКРИПУ́ЧИЙ