СИЛЬВЕ́Т

СИЛЬВЕ́Т, у, ч., заст. Силует (у 1, 2 знач.). Ген-ген на обрії сильвети диких коней, Намети і вози (Зеров, Вибр., 1966, 99); Від надмірного напруження вона [туга] поволі втілювалася в тремтливий сильвет перед очима… (Кач., II, 1958, 391). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 172.