СВИ́СТИК
СВИ́СТИК, а, ч., розм. Те саме, що свисто́к 1. Купив за п’ятака свистик та й свистить (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 74.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
СВИСТО́К →← СВИСТА́ЧКА