СІ́ТОЧКА

СІ́ТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сі́тка 1 — 3, 6, 7. У полі пасіка стоїть; Під деревом пшоно розсипане лежить; Голодний Голубок зрадів, не оглядівся — Під сіточкою опинився, Бо то принадонька була (Гл., Байки.., 1959, 142); Крізь червону сіточку на голові просвічували непокірні чорні кучері [дівчини] (Донч., III, 1956, 431); Обличчя у жінки було круглощоке, приємне.. Біля очей — тонюсінька, ледь помітна сіточка зморщок (Коз., Сальвія, 1959, 166); Вона швидко поклала у мотузяну сіточку кілька помідорів (Собко, Звич. життя, 1956, 221). ∆ Водяна́ сі́точка, бот. — зелені водорості, поширені у прісноводних, перев. стоячих водоймищах. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 233.