РЯ́БО

РЯ́БО. Присл. до ряби́й 1; // у знач. присудк. сл. — Оце перейшла бульвар, та як глянула на убори одеських дам, то трохи не осліпла! — сказала Саня. — Рябо, червоно, зелено, жовто, синьо й усяково (Н.-Лев., V, 1966, 135). РЯБО… Перша частина складних слів, що відповідає слову ряби́й у 1 знач., напр.: рябодзьо́бий, рябопе́рий. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 921.